Астрономія це фундаментальна наука, що досліджує і вивчає походження та розвиток небесних тіл і їхніх систем, явища і процеси у Всесвіті.
Мета астрономії – вивчити походження, будову й еволюцію Всесвіту.
Важливим завданням є пояснення та прогнозування астрономічних явищ : сонячних і місячних затемнень, появи комет, проходження біля нашої планети астероїдів чи метеорних тіл тощо. Ця цікава наука вивчає фізичні процеси в надрах, на поверхні та в атмосфері інших планет, щоб краще зрозуміти будову й еволюцію Землі. Вісім планет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун), карликові планети, супутники, астероїди, метеорні тіла, польові форми матерії разом із Сонцем становлять Сонячну систему, яка гравітаційно пов’язана. Дослідження руху небесних тіл дає змогу з’ясувати питання про ймовірність зіткнення з нашою планетою.
Дуже важливим є вивчення процесів, що відбуваються у Сонці, адже від цього залежить існування всього живого. Вивчення еволюції інших зір і порівняння їх із нашим світилом допомагають пізнати етапи розвитку Сонця. Не менш важливим є дослідження нашої та інших галактик.
Відомо, що ще первісні люди спостерігали за зоряним небом і потім зображували те, що їх зацікавило. З розвитком, насамперед з виникненням землеробства, з’явилася потреба в рахунку часу і календарі. Помічені закономірності у русі небесних світил, зміни фаз місяця дали змогу визначити час і вирахувати настання сезонів року. Людині властиво пророкувати земні явища за небесними спостереженнями. Наприклад, у давньому Єгипті з появою на передранковому небі зорі Сіріус пророкували період весняних розливів Нілу. А у країнах з розвиненим мореплавством значну увагу приділяли орієнтуванню по зорям.
У писемних джерелах найдавніших цивілізацій є сліди астрономічної діяльності. По всій планеті наші предки залишили спорудження із оброблених стовпів, кам’яних брил чи навіть цілих міст, які орієнтовані на астрономічні напрями. Яскравим прикладом таких споруд є Стоунхендж у Великій Британії, Буена Віста в перуанських Андах, місто майя Чичен-Іца.
Наука астрономія включає ряд розділів тісно пов’язаних між собою. Вони відрізняються один від одного предметом дослідження і методами й засобами пізнання. Правильні наукові дані про Землю з’явилися в Давній Греції. Ератосфен у 240 р. до н.е. досить точно визначив розміри земної кулі.
Гіпатія Александрійська (370 – 415) паралельно вивчаючи математику займалася обчисленням перших астрономічних таблиць. Геліоцентрична система світу Коперника (1473-1543) дала ключ до пізнання Всесвіту. Остаточно цю теорію затвердив італійський фізик, механік і астроном Галілео Галілей (1564-1642). Ці відкриття вчений зробив за допомогою найпростішого телескопа. На Місяці побачив гори й кратери, відкрив 4 супутники Юпітера, а зміна фаз Венери свідчила про те, що вона обертається навколо Сонця, а не навколо Землі. Йоган Кеплер ( 1571-1630) одержав доступ до результатів спостережень планет, які понад 20 років проводив Тихо Браге і після тривалих обчислень вивів закони руху планет.
Розділ астрономії, що вивчає рух небесних тіл, одержав назву небесна механіка. Ця наука дала змогу пояснити й попередньо обчислити майже всі рухи не тільки в нашій Сонячній системі, а й у Галактиці.
В спостереженнях вчені почали використовувати більш удосконалені телескопи. Простий телескоп Галілея вдосконалив Кеплер, а потім Гюйгенс. Ісаак Ньютон винайшов новий вид - телескоп-рефлектор. Усе це супроводжувалося новими відкриттями.
У 1655 р. Крістіан Гюйгенс відкрив супутник Сатурна Титан. Михайло Ломоносов відкрив атмосферу у Венери й провів дослідження комет. Приймаючи землю як еталон, учені порівнювали її з іншими планетами й супутниками. Так з’явилася наука планетологія.
Відкриття спектрального аналізу дало змогу вивчати фізичну природу та хімічний склад зір. Згодом швидкий розвиток лабораторної спектроскопії та теорії спектрів атомів і йонів на основі квантової механіки призвів до розвитку на цій основі фізики зір і у першу чергу фізики Зоряних атмосфер.
Розділ астрономії, що вивчає фізичні явища, хімічні процеси, що відбувається в небесних тілах, їхніх системах у космічному просторі, називають астрофізика.
Подальший розвиток науки був пов'язаний з удосконаленням техніки для спостережень. Завдяки гравітаційному лінзованню став доступний для спостережень світ далеких галактик. Виникли нові напрямки астрономії.
Зоряна астрономія вивчає закономірності в просторовому розподілі і русі зір у нашій зоряній системі, досліджує властивості розподіл інших Зоряних систем.
Космологія це розділ астрономії, що вивчає походження, будову та еволюцію всесвіту як єдиного цілого.
Космогонія- це розділ астрономії, що вивчає походження і розвиток небесних тіл та їхніх систем.
Оскільки всі небесні тіла виникають і розвиваються, ідеї про їхню еволюцію тісно пов'язані з даними про природу цих тіл узагалі. Під час дослідження зір галактик використовують результати спостережень багатьох подібних об'єктів, що виникають у різний час і перебувають на різних стадіях розвитку. У сучасній космогонія широко застосовуються закони фізики і хімії.
Нагромадження та обробка значної кількості інформацією про певні об'єкти всесвіту є предметом таких розділів астрономії, як фізика сонця, фізика планет, фізика зір і туманностей, кометна астрономія, метеорна астрономія, метеоритика.
Значення астрономії для людини
Головне значення астрономії для людини полягає у формуванні наукового світогляду та розвитку дослідницької діяльності. Розроблені практичною астрономією методи орієнтування застосовуються в мореплаванні, авіації та космонавтиці. Вимоги до точності визначення координат небесних об'єктів значно зросли у зв'язку з тим, що за ними орієнтуються космічні автоматичні апарати. Робота служби часу, у завдання якої входить вимірювання, зберігання і передача сигналів точного часу, також тісно пов'язана з астрономією. Високоточні атомні годинники дають змогу вивчати річні та вікові зміни обертання Землі та вносити виправлення в одиниці часу.
Засвоєнням космічного простору збільшується число завдань, розв'язувати які покликана Небесна механіка. Одне з них це вивчення відхилень орбіт штучних супутників землі від розрахованих. Зміна висоти польоту супутників над земною поверхнею залежить від середньої густини порід, які залягають у земних надрах, що вказує на райони пошуку нафти, газу, залізної руди. Дослідження атмосферних тіл Сонячної системи допомагає краще пізнати закони динаміки атмосфери Землі. Розвиток астрофізики стимулює розробку новітніх технологій. Впровадження радіо спостережень в астрономії збагатило її безліччю видатних відкриттів (радіоастрономія). Новим імпульсом у розвитку астрономічних спостережень став вихід космічних апаратів і людини в космос. Наукові прилади і телескопи, встановлені на космічних апаратах, дали змогу досліджувати ультрафіолетове, рентгенівське й гамма-випромінювання сонця, інших зір і галактик. Спостереження за межами земної атмосфери надзвичайно розширили обсяг інформації про фізичну природу небесних тіл та їхніх систем.
Aстрологія
Астрологія, що виникла в Месопотамії у другому тисячолітті до н. е., була тісно пов'язана з астральними культами. В елліністичну епоху стали складати гороскопи, за якими начебто можна було передбачити долю людини відповідно до положення небесних світил у момент її народження. В міру накопичення знань було визнано ненауковість астрології, оскільки вважається, що в ній немає наукового методу та наукового способу пізнання.
Жоден астролог не може щось передбачити з абсолютною точністю, тому що вплив космосу на земне життя є тільки моделюючим фактором. Таким чином, з моменту свого народження, на даний час і в майбутньому астрологія залишиться псевдо наукою.